Граф Азанчеєв приїжджає на свою заручину в музичний Павловськ. Катерина, дочка бідного австрійського лікаря, закохується в нього з першого погляду. Вона стає свідчицею заручин графа Азанчеєва та Анни Анчукової. У Катерини немає надії на взаємність, але вона не може впоратися зі своїми почуттями. Вночі вона сидить на вікні, дивиться на вогні музичного Павловська й уявляє себе танцюючою в парі з графом Азанчеєвим.
Граф Азанчеєв повертається з війни й дізнається про зраду своєї нареченої. Він їде вночі в Павловськ і заставляє наречену в обіймах коханця. Граф Азанчеєв хоче вбити обох, але відступає, коли чує, як хтось наспівує «Павловський вальс». «Павловський вальс» підкорює його своїй волі. Він іде на звук мелодії й бачить обриси дівчини. Дівчина облита снігом і танцює одна на застиглому озері. Він чує, як дівчина обіцяє комусь любити все життя. Не бачачи її обличчя, граф Азанчеєв віддає дівчині своє заручне кільце й іде. Одержимий помстою, він вирішує купити собі дружину на три місяці й із нею під руку з’явитися на власне весілля з Анною. Вибір падає на Катарину.