Наші війська добивали майже вже задушену угруповання німецьких військ, командування якого, як і під Сталінградом, відмовилося прийняти ультиматум про беззастережну капітуляцію. Перший взвод лейтенанта Бориса Костяєва разом з іншими частинами зустрів супротивника, що проривався. Нічний бій за участю танків і артилерії, «катюш» був жахливий — і через натиск німців, божевільних від морозу та відчаю, і через втрати з обох боків. Відбивши атаку, зібравши вбитих і поранених, взвод Костяєва прибув у найближче хутірце на перепочинок.
За лазнею, на снігу, Борис побачив убитих артпідготовкою старого й стареньку, що лежали, прикриваючи одне одного.