Порожньою степовою місцевістю вздовж залізничної колії, під небом, у якому важким хмарним маревом проступає хребет Уралу, іде жінка. В її очах застигли сльози, дихати стає дедалі важче. Біля карликового кілометрового стовпчика вона зупиняється, ворушить губами, повторює цифру, що значиться на стовпчику, сходить із насипу й на сигнальному пагорбі знаходить могилу з пірамідкою. Жінка опускається навколішки перед могилою й шепоче: «Як довго я шукала тебе!»