Олі дев’ять. Вона живе з мамою та бабусею й чомусь упевнена: її тато — вампір. Папа помер, коли Оля була зовсім крихіткою, тож, можливо, це лише фантазії. Але тоді чому він приходить до неї вночі? Про «вампіра-тата» їй розповіла кішка, що вміє говорити, Ксюша — точніше, передала через подружку Полінку, а Полінка ж могла й брехати.
Оля жахливо боїться сама перетворитися на вампіра, а взагалі вона майже звичайна дівчинка з Краснодара початку нульових. Школа, гидкі однокласники й така ж гидка класна, незрозумілі дорослі, телевізор (там стільки всього захопливого!), дружба з бездомним Скорлупою, Пікова дама у ванній — і головне, спроби розібратися, чи достатньо вона добра, щоб її любили…
«Тато-на-шкафу» — роман про дитинство нульових, упізнаваний для багатьох. Мама весь час на роботі, тата взагалі немає, бабуся вимагає дорослості й відповідальності, а всередині — самотність і туга. Це історія про те, яково бути дитиною, коли світ здається крихким, хитким і трохи фантастичним. Світом, де однаково легко назавжди зісковзнути в чарівне зазеркалля — або ж зіткнутися з найсправжнішим, страшним злом.