Тато шукає роботу

Мій тато працював водієм, а потім фірму закрили. Саме тоді з ним і почалися пригоди: день за днем він читав газети з оголошеннями, виготовляв морозиво, стриг хмари, командував повітряними кулями, навіть встиг попрацювати королем — мало не полетів в Африку… Але в глибині душі і тато, і мама, й я розуміли: це все не для нього, покликання тата — інше.

«Мама категорично була проти ідеї тата працювати художником. Малювати людей у нього зовсім не виходило. Один із маминих портретів навіть довелося викинути — вона страшенно засмутилася, побачивши малюнок. Я голосувала за роботу перекладача з мови собак. Якби тата взяли на цю посаду, у нас удома нарешті могла б з’явитися собака! Я б гуляла з нею вранці, а тато — увечері. Ми б разом їздили в парк, наряджали б собаку на Новий рік оленем і навчили б її катати санчата… Але ніхто мене не слухав! А тато вже набрав номер, вказаний в оголошенні про пошук внутрішньої жаби».