Я йду на роботу, і прямо на вулиці до мене підлітає якась божевільна з маленькою дитиною. Патлата тьотя твердить, що вона бабуся… моєї дочки! Про яку я до цього моменту нічого не знав. Справа в тому, що її дочка поїхала «гуляти» в інше місто й не поспішає повертатися. А вона не збирається ростити це чудовисько ада самотужки. І з цими словами вона вручає мені брудненьке маля й, без перебільшення, зривається геть — швидким спринтерським ривком.
Я лишаюся з «чудовиськом ада» на руках. Я поняття не маю, що з нею робити, адже тримаю дитину вперше.
Далі — виклик поліції, суцільний хаос.
Добре, що в мене секретарка рукаста: пропонує допомогу, поки я шукаю матір півторарічної дівчинки.
За пару днів я розумію: моя секретарка — золото. Як я раніше обходився без неї вдома?
Даю вказівки:
— З дитиною гуляти, купити їй одяг, їжу, знайти няню, забрати мої речі з хімчистки, простежити за прибиранням і так далі.
Список довжелезний, а мені зовсім нема часу всім цим займатися. Загалом, у мене робота — горить контракт.
І тут секретарка заявляє мені незадоволеним голосом:
— Роберте Артуровичу, у моєму контракті не прописані такі обов’язки. Я не ваша дружина, щоб усім цим займатися.
Вирішую виправити цю прикру прогалину в її біографії.
???
Однотомник.