— У тебе є дружина? — цікавиться Одуванчик, уперши ручки в боки. Така маленька, а вже до жаху ділова. У жінок таку поведінку в крові, чи що? Скажімо, йде в базовій комплектації?
— Ні, — відповідаю, намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя. Але дивлячись на цю малечу, яка здуває завиток, що впав їй на лоб, і надуває губки, зробити це максимально складно.
— А діти?
— Діти теж. Дружини ж немає.
Варя закочує очі. Де тільки цьому вчать?!
— Не обов’язково мамі й татові жити разом, щоб у них були діти. Ти прямо як маленький.
— Справді.
— А мама моя тобі подобається?
— Подобається.
— Супер! — плескає в долоні, ніби винесла вирок. Безапеляційний. — Ти нам підходиш. Будеш моїм татом?