— Вона навряд чи зможе знов стати людиною.
Я повернувся, стискаючи зуби, звузив очі. В грудях полум’ям палало.
— У ваших словах чути сумнів.
— Це не сумнів, а правда, яку я намагаюся донести до вас. Ліри більше немає. Ліра мертва. Вона не повернеться і вже ніколи не стане людиною.
Її доля починалася як прекрасна історія: гімнастика, медалі, гучні перемоги й титули — доки одного разу все не зруйнувалося.
Травма, загибель матері, дитячий будинок, де кожен день був схожий на муку.
Їй простягнули руку, подарували можливість вибратися. А потім у її житті з’явився він — Гордей Сокол. Той, кому вона вирішила довіритися, відкрити серце й віддати любов. Але він не зміг зрозуміти ціну її почуттів і її вчинків.
— Забирайся. Зараз же.
Вона пішла. Пішла, щоб не жити. Але інколи спрага життя виявляється сильнішою за саму смерть.