Пам'яті Каталонії

"Коли я сідаю писати книгу, — зізнавався Орвелл, — я не кажу собі: ‘Хочу створити твір мистецтва’. Я пишу її, бо є якась брехня, яку я повинен викрити, якийсь факт, на який треба звернути увагу…" Саме так були написані чотири автобіографічні повісті Орвелла, що склали цю книжку.

«Добре, добре ми бавилися» — про дитинство та навчання в школі Св. Кипріана; Орвелл говорив, що він «переніс у фантастичний “Лондон 1984” звуки, запахи й кольори свого шкільного дитинства», а «страждання учнів в англійських школах — аналогія безпорадності людини перед тоталітарною владою».

«Фунти лиха в Парижі та Лондоні» — про виворіт життя на задворках блискучого Парижа, де він працював посудомийкою в готелі, і про світ лондонських бродяг і жебраків, серед яких Орвелл прожив три роки, ночуючи під мостами та в нічліжках для бездомних…

«Дорога на Уиган-Пірс» — про північ Англії, одночасно поетичний і індустріальний край, та про тяготи життя шахтарів, робітничого класу, «принижених і скривджених», — до чийого болю соціаліст-письменник не міг лишитися байдужим.

Нарешті, «Пам’яті Каталонії» — мабуть, один із найпалкіших і найчесніших його текстів — про громадянську війну в Іспанії, куди Орвелл поїхав воювати ополченцем.