Число «п’ять» і вже знайома літера «П» для Пелєвіна виявилися магічними символами. Книга містить п’ять творів: «Зал співучих каріатид», «Годування крокодила Хуфу», «Некромент», «Простір Фрідмана» та «Асасин». Усі тексти об’єднані спільною ідеєю, але водночас є самостійними творами.
Зал співучих каріатид
Головна героїня, Лена, влаштовується на роботу в секретний бордель для олігархів, де вона й інші дівчата за відсутності клієнтів повинні зображати скульптури каріатид. Щоб зберегти їхню повну нерухомість на досить тривалий період, їм вводять препарат «Мантис-Б», виготовлений із богомолів, які мають потрібну властивість. Але в результаті ще не дослідженого побічного ефекту їм також передається інстинкт, притаманний самці богомола: пожирати самця після спаровування.
Годування крокодила Хуфу
Троє людей їдуть у машині туманним шосе на півдні Франції, маючи намір побачити певного фокусника. Його фокусами глядачі залишаються незадоволені — тим більше, що один із них уголос викривав кожен фокус. Але запис фокусника на аудіокасеті, який прослухали герої, встановлює зв’язок із Давнім Єгиптом, фараоном Хуфу та легендою про його крокодила, що несподіваним чином позначається на фіналі оповідання.
Некромент
Історія про генерала ГАІ, який із окультними цілями вбивав своїх підлеглих (працівників МВС), кремував трупи й ховав прах, додаючи його під виглядом «екологічної добавки» до матеріалу «лежачих поліцейських».
Простір Фрідмана
Професор-фізик Поташинський досліджує дивні ефекти, пов’язані з переміщенням великих сум грошей. Професор виявляє «простір Фрідмана», куди потрапляють багаті люди, і який змінює час та простір подібно до чорних дір так, що сторонній спостерігач не має можливості спостерігати події, які там відбуваються.
Асасин
Історія хлопчика Алі, який у ранньому дитинстві потрапляє в високогірну фортецю, де з нього роблять найманого вбивцю (асасина) — і звідки врешті-решт він здійснює втечу. Оповідь супроводжується кількома «коментарями»: суфія, історика, культуролога, юриста й нарколога.