Смерть із давніх-давен нишпорить над рівнинами Уельсу, відкритими для всіх вітрів. І давні володіння Смерті досі залишаються в її владі — принаймні, поки що. Поки що — непомітно. Поки що… ненадовго… Бо в старовинному вельському маєтку вже виявили дивні кості, поховані багато років тому… Бо молода художниця вже тоне в безумстві, і її роботи починають обертатися на щось дуже дивне… Бо маленький хлопчик уже балансує на межі між світом реальним і світом нереальним — дивним, загибельним, темним… А відчайдушніше, жалібніше, безнадійніше блеють у вітряну ніч усезнавні вівці…