Моя пенсія почалася чудово: круїз, море, компот. А закінчилася — в трюмі військового корабля вісімнадцятого століття. Без валізи. Без інтернету. Зате з дитиною на руках, мавпою в волоссі й чоловіком, який хоче мене втопити.
Мене звати Раїса Євгенівна, я хірург, 58 років, розведенка з трагічним бекграундом. Тепер я — графиня в тілі 22-річної красуні, і, через дивне непорозуміння, всі думають, що я зрадила своєму чоловікові-адміралу. Спойлер: не зраджувала. Взагалі. Насправді, я щойно потрапила сюди. На дворі 18 століття.
До речі, чоловік — адмірал Клим. Молодий, мужній, гордий. І — у люті. Дитина (не моя!) кличе мене «мама» і вимагає кашу. Радник чоловіка хоче мене стратити. Корабель тоне. Турки стріляють. Мавпочка їсть мої бинти. А де, питається, обідній буфет?
Історія про те, як переплутати відпустку з повстанням, любов із морською хворобою, а другу молодість — з першою шлюбною ніччю.