Роману «Відрубана голова» властивий витончений психологізм, переданий через надпотужну оповідну енергію та переплетення характерів героїв. Авторові цікаві механізми взаємин владної особистості з жертвою. Чи зможе жертва вирватися?
Одне діло, коли дружина пішла до найкращого друга — на такий випадок є милий подружок. Інше діло, коли з’ясовується, що всю життя дружина зраджувала з братом, брат намагався відвести коханку, а коханка виявилася закохана в нового чоловіка колишньої дружини, і він, своєю чергою, спить із власною сестрою, яка врешті-решт опиняється скелетом у шафі.
Здавалось би, смішна плутанина пов’язана з не зовсім нешкідливими зрушеннями в їхній підсвідомості. У результаті звичайні любовні пригоди набувають далеко не безпечного характеру.
У центрі цього роману, крім усього переліченого, — манія. У клінічних випадках її лікують лише антидепресантами. Але буває, що хворий свідомо не бажає виходити зі стану маніакальної залежності. І найгірше, якщо ця залежність — любов. Причому і до коханки, і до дружини з її коханцем, і до… відрубаної голови. Психоаналітики щосили радять не читати жахи, написані комплексовими авторами. Але Айріс ставиться до цього філософськи. Зрештою, роман написаний від імені представника сильної статі, а розбиратися в патологічних тріщинах сірого речовини, особливо чоловічого, — її улюблена справа.