Отруєна совість

7 год. 10 хв.

Мова російська

Читець Валерія Лебедєва

Опис

Амфітеатров Олександр [1862–1923] — фейлетоніст і белетрист. Газетна вирізка, уривок випадково підслуханої розмови, скандал у московських аристократичних колах надихають його, слугуючи матеріалом для фейлетонів, інколи досить гострих. Один із таких, «Панове Обманови», тобто Романови, викликав заслання А. до Мінусинська [1902]. Фейлетонний характер фарбує все творчість А. Він пише вірші, драми, критичні статті й романи — про артиста Далматова та протопопа Аввакума, про Нерона («Звір з безодні»), про побут і звичаї кінця XIX ст. (романи «Вісімдесятники» та «Дев’яностники»), про жіноче питання й проституцію («Вікторія Павлівна» та «Мара Лусьєва») — завжди багатослівні й майже завжди поверхневі. А. тяжіє до суспільної хроніки з широким охопленням епохи. У нього також знаходимо твори з епохи кріпацтва («Княжна»), з життя театру («Сутінки божків»), на окультні теми (роман «Жарцвет»). «Бігом через життя» — так характеризує творчість А. один із критиків. Більшість книг А. — це зведення старих і нових фейлетонів. Бульварні прийоми сприяли широкій популярності його, особливо в дрібнобуржуазних верствах. Портретність персонажів додає його творам інтерес до цікавих суспільно-історичних документів.