Знайомство з батьком хлопця — завжди нерви. Хочеться справити гарне враження, сподобатися. Я теж думала, що наше знайомство відбудеться в правильній обстановці. Щонайменше я буду одягнена, а не притиснута його сином до стіни в той момент, коли ми збиралися зайнятися… ну ви розумієте чим.
— Ходімо, Ань, він нормальний, — тягне мене за руку Костя після того, як я ледь не провалилася крізь землю від сорому.
— Я не піду! Він щойно бачив мою грудь!
— І що? Ти думаєш, це перша грудь, яку він бачив?
— Це МОЯ грудь!
— Повір, йому все одно! Він уже забув — стопудово!
Тільки він не забув. Та й я теж. Хіба таке можна забути?