У квітні 1878 року, навесні, в Оптиній пустині від запалення легень помер ієромонах Климент — у миру Константин Карлович Зедергольм. Йому ще не виповнилося й п’ятдесяти років.
Батько Климент не був відомий ані блискучим проповідником, ані подвижником, що вражає зовнішніми, тілесними подвигами; не належав він і до числа прославлених духовників чи старців, до яких за настановою та порадою йдуть не лише монахи, а й безліч мирян різних звань і віку. <…>
І все ж, попри всі ці застереження, батько Климент був незвичайною людиною — і ще більш незвичайним монахом.
Його праці, його життєвий шлях і його значення були зовсім особливими, і віддати їх забуттю означало б допустити найбільшу несправедливість.
Нижче — коротка розповідь про його життя…