Ірина отямилася прикутою до ліжка. Все її обличчя було однією суцільною раною, а горло боліло так, що важко було навіть ковтати. Руки зав’язані за голову й прив’язані до прутів ліжка, а ноги розтягнуті в різні боки й скуті ременями. Ірина повернула голову вправо, де на маленькому столі біля вікна стояли три запалені свічки, а поруч зі свічками лежали якісь дивні інструменти. Світла було так мало, а погляд настільки затуманений болем, що вона не могла роздивитися того, хто побив її.
«Убийте мене!» — ось усе, що вона могла сказати крізь біль.