— Ваше імператорське величносте!—
— Слухаю тебе, Верея, що сталося? — сердито буркнув імператор, відриваючись від паперів.
Він не любив молоденьку придворну відьму, але був змушений терпіти її в палаці за договором із ковеном.
— Карти долі попереджають про небезпеку з півдня. Поки незрозуміло, чи це загроза особисто для вас чи для імперії.
— Давним-давно пора зрозуміти, що я й імперія — це одне й те саме,— злобно відказав Теодор.
— Це все? Через твоє це міфічне пророцтво— з сарказмом виплюнув він — я маю почати метушитися, ніби мені підпалили зад?! Або, що ти вважаєш, що я повинен робити?!
— Моє діло — попередити,— різко розвернувшись, відьма вийшла.
Беатрис непомітно з’явилася з темного кута кабінету. Тепер вона часто просиджувала там годинами. Їй спало на думку, що Теодор може полюбити її зараз після перенесених разом шаманських впливів. У молодості він її не любив, але тепер, коли вони з чоловіком лишилися удвох, може, він нарешті помітить свою Беатрис?!