Ленінградська школа фантастики подарувала жанру багато славних імен. Борис Стругацький, Георгій Мартинов, Ілля Варшавський, Вадим Шефнер, Олександр Шалімов… Але одне з них справді стоїть осібно — і не тому, що власниця цього імені жінка. Ольга Ларіонова в середині шістдесятих раптом спалахнула на фантастичному небосхилі настільки яскраво, що миттєво здобула величезне коло поціновувачів. «Леопард з вершини Кіліманджаро», — ось про нього, про роман, який, на думку експертів із мережі, «не просто вважають однією з найкращих книг Ларіонової — йому, мабуть, сміливо можна відвести місце в скарбниці світової фантастики». Її видавали нечасто, але майже кожен із тих небагатьох творів письменниці, що виходили в ті часи, коли фантастики було мало (шістдесяті — вісімдесяті роки), влучав прямо в ціль — тобто в серця читачів.