Острів дальтоників

У тварин дальтонізм часто компенсується слухом, нюхом та іншими відчуттями. Але що означає бути людиною й усе життя бачити світ як чорно-білу кіноплівку?

Оливер Сакс, поєднуючи точність ученого й майстерність оповідача, звертається до рідкісного явища: він вивчає спільноту спадкових дальтоніків на островах Мікронезії, чиє сприйняття лишалося незмінним упродовж століть.

Відомо, що багато тварин не розрізняють кольори й водночас чудово орієнтуються завдяки посиленим сенсорним можливостям. А як людям існувати без фарб — не бачити алого заходу, бірюзи моря, золота пшеничних полів, сприймати красу світу лише в відтінках сірого?

У книжці «Острів дальтоніків» Сакс описує подорож на далекі мікронезійські острови, де покоління мешканців живуть із спадковим дальтонізмом. Як вони сприймають навколишню реальність? Чи відбивається це на почуттях, уяві та мисленні? Чим заповнюється відсутність кольору? І головне — чому виникло таке «чорно-біле» бачення, чи можливе втручання і чи здатна медицина допомогти?