Той, хто вижив

Це доволі сумна розповідь, але трохи й кумедна, що викликає суперечливі почуття — так би мовити «сміх крізь сльози». Саме такі відчуття читач отримує через нелогічність сюжету: з одного боку — трагічна ситуація, у якій опинився головний і єдиний герой оповідання Річард Пайн, який через аварію літака потрапив на необитаємий острів; а з іншого — іронічне ставлення самого Річарда до своєї долі та історія його життя, що характеризує його як доволі жорстоку людину, яка не відрізняється навіть альтруїзмом, а вже тим більше елементарною толерантністю хоча б до батька — загалом, гидкий тип. Так і виникає відчуття, ніби герой справді заслужив свою долю.

Але його непокора долі, жага життя й прагнення дочекатися допомоги та вибратися з острова викликають у нас певну повагу — особливо його безжалісність до себе в прагненні вижити.

Додаткова інформація: Дуже вразливим краще не слухати! Знавцям — обіцяю мурашки по шкірі. Рано чи пізно під час навчання в кожного студента-медика виникає запитання: якої сили травматичний шок може витримати пацієнт? Різні викладачі відповідають по-різному, але зазвичай відповідь зводиться до нового запитання: Наскільки сильно пацієнт прагне вижити?