Прокинувшись в іншому світі в тілі сварливої й недалекої дівчини, яка залишилася без засобів до існування, я розгубилася.
У власності в мене були лише два валізи з ганчір’ям та зруйнований маєток на краю Ламбергії — тож перспективи можна було б одразу лякатися. Будинок дісталась мені, оточений глухим лісом, повним розбійниками, а найближче крихітне селище з повалені земляночками було повне старих людей. Що ж, довелося взятися за роботу, закатавши рукави!
І коли наче все налагодилося: маєток відремонтували, організували маленьке виробництво… з’явився він! Нахабний тип приємної зовнішності, впевнений, що я! Я! Так просто віддам йому своє! Ні вже, містере, я не та, за кого ви мене приймаєте.