Осколки мрій

Емілі Поезія була моєю мрією. Батьки й друзі підтримували, але я відчувала, що чогось бракує. У книгарні я крадькома спостерігала за Стенлі — художником, який постійно читав на самоті. Він став моїм натхненням і коханням, і я думала, що це взаємно, але потім він розбив мені серце.

Як між мистецтвом і коханням Стенлі міг обрати… не мене?

Для мене картини завжди були на першому місці. Полотно допомагало впоратися з болем і відчаєм, виплеснути свої емоції. Але потім я зустрів Емілі.

Таку яскраву, смішну й милу. Вона стала моєю Музою. У її житті є все, про що я міг тільки мріяти. Я хочу володіти нею, але темна заздрість рветься з глибин мого серця, і я боюся, що можу зруйнувати наше майбутнє… її майбутнє…