Життя Осипа Мандельштама (1891–1938), видатного поета ХХ століття, яскраве, коротке й трагічне, продовжує хвилювати кожне нове покоління читачів і шанувальників його таланту. Акмеїст у передреволюційний час, він мав надзвичайно складні стосунки зі своїм віком. Його слава далеко виплеснулася за межі Росії та тої епохи. Італійський режисер П’єр Паоло Пазоліні писав у 1972-му: «Мандельштам… легконогий, розумний, гострий на язик… життєрадісний, чуттєвий, завжди закоханий, відкритий, ясновидний і щасливий навіть у сутінках свого нервового захворювання й політичного кошмару… химерний і витончений… — належить до числа найщасливіших поетичних прозрінь ХХ століття». У біографії поета Олег Лекманов приваблює широкий історичний і творчий контекст, нові архівні та нещодавно відкриті документи, не минаючи й посмертної долі Осипа Мандельштама.