Помилка Кощея

Ти собі живеш у княжому теремі, вплітаєш нудьгу в пряжу, а тут одного ранку — бац! — і тебе викрадає Кощій Безсмертний.

Не те щоб я була категорично проти пригоди такого штибу, можу навіть і в клітці посидіти, душу вивільнити у піснях тужливих, але от із викрадачем ну ніяк у мене не складається. До вінця не тягне, закляттями не лякає, добрим словом не вітає, та й на мої дівочі запитання мовчить.

А я ж натура допитлива, до всього мені є діло! Викрадення, може, й простила б, але от байдужість — ніколи.

Коротка казка про любов.