Як це — прокинутися одного разу в незнайомому місці й усвідомити, що ти не пам’ятаєш ні свого імені, ні хто ти, ні звідки походиш? А перша істота, яка дуже віддалено схожа на людину, повідомляє тобі, що ти рабиня й «помаранчевий колір веселки», бо в тебе руде волосся. І, можливо, ти взагалі клон!
Так сталося з Елишше. Це ім’я їй дали нелюди, які її оточували. Спроби згадати про себе бодай щось не дають нічого — тож дівчині доводиться змиритися з ситуацією й сховатися в надії, що пам’ять повернеться пізніше й усе налагодиться. Скориставшись підходящою нагодою, вона тікає від работорговця разом із рабинею такої ж долі. Втеча несолодка, але краще вже так, ніж покірно чекати, поки твою долю вирішать за тебе. Елишше підбирають учені, що пролітають повз планети, які прямують у далеку наукову експедицію. І вже в іншому оточенні, в новій ролі їй належить відновити свою особистість, згадати все й знайти щастя — здавалося б неможливе. Адже вона людина, а навколо — представники тільки інших рас.