Опричнина

Опричнина — етап російської історії 1565–1577 років, позначений державним терором та запровадженням режиму надзвичайних заходів. Тим самим словом називали й окрему частину країни з власним управлінням, виділену для забезпечення царського двору та опричників (так звана «Державева опричнина»). Опричниками іменували найближчих Івана Грозного, які виконували функції таємної поліції та безпосередньо здійснювали репресії.

Термін «опричнина» походить від давньоруського «опричь» — «окремо», «понад», «особливо». У Московському князівстві так називали «вдовину частку» — майно, яке після смерті князя виділялося його вдові.