У 2019 році Олександр Ширвиндт — всенародно улюблений актор, режисер і телеведучий — відзначив ювілей. «Коли мені стукнуло 85, я подумав, що це цілком серйозне число, щоб себе сформулювати», — так він пише в передмові до своїх мемуарів «Опережаючи некролог».
Поділена на дві частини, ця книга спогадів: від раннього дитинства й до наших днів — про родину і про близьких, про службу в театрі, про зйомки в кіно. І, звісно, про улюблених друзів. Олександр Ширвиндт із неперевершеним відчуттям гумору ділиться своїми думками та з ніжністю і теплом згадує Євгена Євтушенка й Ельдара Рязанова, Аркадія Арканова і Булата Окуджаву, Андрія Миронова й Олександра Абдулова, Валентина Гафта, Олега Табакова, Марка Захарова, Євгена Примакова та багатьох інших.
«Колись я, кидаючись у графоманію, вважав: не треба замахуватися на монументальні мемуари зі скромненькими розділами “Я про себе” і “Вони про мене, а я про них”. Тепер подумав: а чому б і ні? Нехай ще одна книжечка впаде в закроми літературних запасників. “Увічнити” — кособоке й противне слово, хоча й точне за змістом. Увічнити всіх, хто мені дорогий і кого я не забуваю, неможливо, а хочеться. І я придумав для себе принцип добору персонажів моєї долі. Я підійшов до книжкових полиць і, на подив домашніх, виклав на полицю всю літературу, крім Шекспіра, Гоголя, Бомарше та інших авторів, зустрічі з якими не запам’яталися. У підсумку відібрав лише книжки з дарчими автографами друзів. Захотілося сказати їм у відповідь щось дуже ніжне, чесне й дотепне, але ці речі несумісні, тож доводиться бути щирим».
Книгу читає Михайло Олександрович Ширвиндт.