Я уривчасто дихаю, вдивляючись у чорнину кімнати. Шурхіт. Приглушені кроки. Легке дотикання. Його задоволений видих.
— Ти обіцяв, — шепочу майже неслышно.
— Обіцяв, — у низькому чоловічому голосі читається ледь помітна усмішка, яка б’є по нервах, — але втриматися складно.
— Знаєш, я не можу, — мене накриває паніка, і я відступаю. — Я передумала, я…
— Тшшш, малюко, — потужні руки обіймають моє тіло, ніби канати, і втискують у чоловічі груди. — Розслабся. Я не кривджу.
— Я тобі не вірю, — хриплю йому в футболку, крізь яку мене обпалює жаром.
— Ти погодилась, прийшла. Гроші в тебе на рахунку.
— Я поверну!
— Ні, — гаряче шепоче він мені на вухо, і долоня з поясниці спускається нижче…