Вона в моєму серці

Новий рік у зимовому лісі… Смерічки, припорошені снігом, західне сонце в легкій імлі… Від цієї краси дух захоплювало. І раптом… У перші секунди ми навіть не зрозуміли, що перед нами. Велика стара сосна, з нижньої гілки якої звисала… ангел. Хрустальна іграшка розміром із людину, розпростерті крила, голова, опущена вниз, довгі білі локони. Ангел повільно гойдався, і в повітрі ніби лунало ледь чутне дзеленчання — наче від безлічі дзвіночків. Я заворожено дивилася на фігуру, підвішену до сосни. Хрустальна іграшка виявилася дівчиною. Мертвою. Її вкривав шар снігу, сліпуче-біле волосся блищало в променях зимового сонця. А обличчя… Напівпрозоре, наче рідкісний порцеляновий виріб. Я ледь втрималася на ногах, бо раптом зрозуміла — на обличчі мертвої дівчини було моє…