«Найближче потомство клеймило Кромвеля як моральне чудовисько, а в пізніший час його прославляли як найбільшу з людей».
Так говорить Ранке. Точніше: XVII століття ненавиділо й зневажало Кромвеля, XVIII не розуміло його, а лише XIX віддало йому належне. Інакше й бути не могло.