Проза Олександра Івановича Купріна вирізняється глибоким психологізмом, увагою до деталей і захопливими сюжетами, які вчать слухачів співчуття та чуйності.
Один із найдивніших текстів свого часу, «Олеся» — поєднання любовно-побутової повісті в дусі Тургенєва з демонологічною казкою: міський герой, цілком приналежний цивілізації, закохується в дівчину Олесю — онучку поліської відьми, яка теж має чаклунські здібності. Неоромантична література тікає від прагматики; «Олеся» запрошує прагматику на екскурсію в заповідні краї слов’янського язичництва.
Зрозуміло, що нічого доброго на героїв не чекає.