Олений колодязь

Чи вірите ви, що долі людей — не просто незнайомих, а розділених цілим століттям — можуть переплестися? І не тільки переплестися, а віддзеркалити одне одного, немов у дзеркалі?

1918-й. Петроград голодний, розорений. Ольга й Савва — молода пара, вони бачили смерть і знають ціну життю. Савва серйозний не по роках, без пам’яті закоханий у свою Оленку — зворушливу й ніжну — і впевнений, що попереду на них чекає довге, щасливе життя. Треба лише пережити важкі часи.

Наші дні, Санкт-Петербург. Савва — корінний петербуржець, пристрасний колекціонер. Кар’єра, цікаві знайомства, колоритні жінки — усе це в минулому. Сьогодні залишилися лише улюблена справа й спогади. Оля, за прізвиськом Олененок, уже не юна, але по суті життя ще не починала: тотальний контроль з боку мами, відсутність особистого життя, таємна пристрасть до чоловіка, який про це навіть не здогадується.

Вони зустрінуться, коли одного спекотного літнього дня Олененок опиниться зачиненою в глухому петербурзькому будинку-колодязі, застрягши між життям і смертю. І тоді-то Савва нарешті дізнається похмуру таємницю свого прадідуся, зрозуміє, чому йому дали таке рідкісне ім’я, і ще зрозуміє: доля інколи підкидає сюжети, які не знайдеш навіть у найцікавіших книжках і фільмах.