Вікно в Північ

Я ніколи не була такою, як усі. Сусідські діти грали у дворі, а я складала казки. Я ніколи не була звичайною. Усі будували кар’єру й займалися особистим життям, а я писала книжки. Я ніколи не була нормальною. У всіх є друзі, а в мене — запойний Муз і чорний кіт. Усі жили в звичайних будинках, а мені дісталася недобра квартира. Де тіні шныряли з кута в кут, і нікого не могло бути, крім мене. І з тієї квартири все й почалося.

І — із незвичайного сну, який став прологом до нової книжки. І — із нової книжки, яка писалася сама собою, щойно годинник проб’є північ. І — зі світу Півночі, який вторгся в реальність, перетворивши моє життя на кошмар і відкривши нові грані моєї дивної сили. Або божевілля?..