Океан

Над океаном опускаються туманні лютневі сутінки. Щойно випавший сніг уже розтанув, а тепле повітря стало важким і вологим. Морський південно-західний вітер непомітно пробирається вглиб материка, приносячи з собою запашне й гостре поєднання морської солі, безкраїх просторів і нерозгаданої свободи. На заході, де має заходити сонце, таємничо руйнується невідоме місто чи країна: в огні й димі будівлі та величні палаци з вежами валяться беззвучно, а величезні гори повільно розколюються й обвалюються. Але не чути ні звуку, ні стогону, ні гуркоту падіння — ця грандіозна гра тіней відбувається безшумно, і океан, ніби чекаючи чогось, безмовно віддзеркалює її, готуючись до невідомого.