Окаянні дні

«Окаянні дні» Івана Буніна — книга, заснована на щоденникових записах письменника, які він вів у 1918—1920 роках у Москві та Одесі, до того як назавжди покинув свою країну. У роки, що передували вигнанню, він вів звіт (за словами одного рецензента) про «злочин, що постійно зростає, який супроводжував консолідацію більшовицької влади».

Покладаючись здебільшого на газети й чутки, Бунін неправильно розумів деякі події або викладав їх упередженими версіями й часто дозволяв своєму гніву стати на шляху розуму. Та все ж, згідно з «Нью-Йорк Таймс», «це (переважно) безпосередня реакція людини, чиї інстинкти виявилися надзвичайно правильними, яка вважала, що з перемогою більшовиків станеться найгірше».