Яскраві образи сучасників, метафорична мова, філософські роздуми — в автобіографічній повісті «Загальне право на безпеку». Автор із болісною ніжністю розповідає про свою любов до музики, філософії й поезії, про нерозривне переплетення життя та мистецтва. Багато сторінок присвячено Марбургу, де Пастернак осягав таємниці когенівської філософської системи. У завершальній частині йдеться про В. Маяковського та «молоде мистецтво» тих років.