Вогонь кохання

У збірнику:

Оповідання «Місія неможлива, або Як упіймати напівбога»
– Трін, – Алі знову притиснув мене до себе.
Потім раптом відпустив.
– Весілля!
– Алі…
– Негайно!
– Алі…
– Зараз!
– Алеріне! – обурилася вже не я, а мама мого напівбога. – Дай їй хоча б прийти до тями, відпочити, сил набрати.
Він подивився мені в очі, даючи зрозуміти, що сперечатися марно.
– Прямо в сорочці? Та й храм далеко буде, – я намагалася піти на попятний.
Алеріну вже було не зупинити. Він закинув мою голову назад, заглянув у очі.
– Ти обіцяла, що коли зацвітуть яблуні, станеш моєю дружиною, – нагадав Алі. – Вони вже стоять білі.
Залізний аргумент. І я дивлюся в його небесного кольору очі, розуміючи, що піду за ним хоч на край світу.

Оповідання «Колодязь долі»
Ірас подивився на хустинку, потім на мене, а потім знову на вишивку.
– То росіянка, значить?
– Так.
– Комахи ловить, щоб з’їсти?
– Так.
Він блиснув чорними, як перли, очима й рішуче підвівся. Бити за таку помсту? Чи ні? Я обережненько стала, обійшла стіл.
– І куди ж ти? – поцікавився Ірас, поправляючи білосніжну сорочку й відкидаючи волосся за спину.
– Е…
Що такого придумати?
Втекти, звісно! Від тебе… від усього такого рішучого, сильного й вдячного.
Ірас кинувся до мене, я пірнула під стіл. Передбачуваний розвиток подій.
– Варя!
– Якщо тобі не подобається, то я не винна! – Ви́рвалось у мене.
Я вискочила й опинилася в його обіймах. Велика майстриня!
– А хто сказав, що мені не сподобалося? – прошепотів він, перевертаючи мене на стіл.