Це книга про безпросвітний жах окопів Першої світової війни. Перед читачем — похмура хроніка імперіалістичної різанини, де смерть чатувала на кожного, і лише автор, волею випадку, лишався живим. Тут є і передова, і рідкісні відпустки, і нічліги в селах, і перев’язувальні пункти, і нескінченне риття окопів. Люди живуть, б’ються, гинуть, а війна триває, наче безкінечний кошмар. Барбюс мріяв, що цей конфлікт стане останнім, однак, називаючи людей «машинами забуття», він гірко сумнівався, що людство колись відмовиться від організованого вбивства.