Одного разу я залишився сам

Свідомість повернулася до мене різко, наче хтось вихлюпнув відразу відро холодної води. Підвівши голову, я оглянулася: я лежала в своєму наметі. Треба ж — ніби я й залишилася в фортеці, в моїй кареті. Першим ділом подивилася на свої ноги й сумно зітхнула: їх у мене не було, зовсім — мало не до самого поясу.

Добре, у цьому світі відсутність кінцівок не проблема, були б гроші — а вони в мене є, тож маги життя виростять мені ноги знову. Звісно, доведеться знову вчитися ходити, але з цим упораюся.

Чесно кажучи, я взагалі думав, що вже мерцем залишився: не встигнуть винести з мертвого плями й надати допомогу — надто швидко я почав розкладатися, та й зараження по тілу пішло страхітливими темпами.