У 1995 році солдат Ігор Зав’ялов отримав лист від своєї коханої дівчини Лізи.
Вона писала: «Прости, я зустріла іншого і прийняла його пропозицію. Ми їдемо разом у Росію. Будь ласка, не шукай мене і прости, якщо зможеш. Бажаю тобі щастя й не тримай на мене зла».
Після служби Ігор намагався зрозуміти, що сталося з Лізою, адже вони любили одне одного, і вона обіцяла чекати. Але він нічого не знайшов.
Через 30 років у сніговий зимовий вечір доля знову зводить їх.
Він — успішний бізнесмен. Вона — перукарка.
У Ігоря багато запитань, на які Ліза не хоче відповідати.
Але в її розповіді забагато невідповідностей. Що приховує його перше кохання?