«Одинадцята година» Салмана Рушді — збірка оповідань про старіння, пам’ять і смертність, а також про ту незвичну ясність, яка нерідко приходить наприкінці життя. Тут письменник знову розвиває найважливіші для себе теми: пошук власного «я», владу мови й тонку, рухливу межу між дійсністю та вигадкою. Але до них додається й інший відтінок — відчуття обмеженості часу, потреба озирнутися назад і підбити підсумки. Персонажі Рушді розмірковують про нездійснені мрії, втрачені світи та допущені помилки.
Поєднуючи легкість письма зі стриманою елегійністю, «Одинадцята година» постає книгою зрілого автора, який міркує про час, смерть і свій слід у літературі — і водночас не втрачає фірмової дотепності, життєвого напору та рідкісного дару оповідача.