Твори Володимира Маканіна завжди викликали й досі викликають гарячі суперечки. Роман «Один і одна» одразу ж після появи спровокував у пресі цілу дискусію. І не дивно: Маканін «замахнувся» на один із головних інтелігентських міфів — міф про «шістдесятників». У героїв роману — Геннадія Павловича й Нінелі Миколаївни — типова біографія покоління: університет, бурхливі суперечки про «головне», походи й пісні біля вогнища, театр «Современник» і вірші Євтушенка — розподіл у провінцію, повернення до столиці…
Достатньо постарівши й потьмянівши, вони все ще віддані «своєму часу» та його романтичним ідеалам, не помічаючи, що результат їхнього життя катастрофічний: мрії так і не перетворилися на справу; ліберальні розмови дедалі більше пахнуть звичайнісіньким базіканням і зарозумілістю щодо «непосвячених»; а вони самі, «пташенята з одного гнізда», так і не змогли з’єднати свої долі — залишилися «один і одна».