Одна людина

Роман «Одна людина» — один із перших літературних відгуків на пандемію коронавірусу. Магічна проза Макушинського запрошує читача разом із оповідачем вирушити на пошуки себе, своєї юності, першого кохання та першої дружби.

Коронавірус стає метафорою кінця величезної історичної епохи. Можливо, тому оповідач звертається до її початку — до фламандського живопису, де вперше з’являється індивідуальна, неповторна людина. Подібно до ван Ейка, він створює портрет окремої, особливої людини.

Ритм оповіді схожий на американські гірки: повільне занурення у внутрішній світ героя раптом змінюється стрімким наративом, у якому перед читачем пролітають і середньовічна Європа, і доперебудовна Москва, і Ярославль, і Кавказ, і Бельгія, що заціпеніла від наближення пандемії.