Дуже коротенький роман

Моноспектакль Іллі Ільїна за сторінками оповідань «Трус», «З спогадів рядового Іванова», «Дуже коротенький роман». Саме ці оповідання Вевсеволода Гаршина користувалися особливою популярністю: у них відбилися його військові враження після участі у війні Росії з Туреччиною… Головний герой болісно сприймає жорстокість людських вчинків і зло, яке спричиняє війна. Для Іванова війна залишається спільним стражданням, але він усе ж примиряється з її неминучістю. Він позбавлений індивідуалізму або егоцентризму — і це є переконливим доказом глибокого духовно-морального зростання гаршинського героя від оповідання до оповідання. Його думками й вчинками тепер керує усвідомлене бажання бути частиною потоку, який не знає перешкод і який «зламає все, перекрутить усе й знищить усе». Героя охоплює відчуття єднання з народом, здатним самовіддано рухатися вперед і наражати себе на небезпеку заради свободи та справедливості. До цього народу Іванов відчуває велику симпатію і разом із ним самовіддано переносить усі негаразди. Під впливом цієї «безсвідомої» сили герой ніби «відсторонюється» від свого «я» й розчиняється в живій людській масі.