Безсмертний роман про «зайву людину» свого часу — художника Райського, який намагається «будити пристрасті» в жінках, але стикається з їхньою власною волею та складністю людських стосунків.
Роман «Обрив», уперше опублікований у 1869 році, викликав страшний скандал у російському письменницькому середовищі: Тургенєв відверто звинуватив автора в запозиченні власних мотивів і навіть цілих сюжетних ліній — натомість Гончаров атакував, уже звинувачуючи Тургенєва в плагіаті «Обриву», з яким той був знайомий із рукописів. Але зараз, коли ці пристрасті давно вляглися, а самостійність обох творів неодноразово доведена літературознавцями, ніщо не заважає читачам насолоджуватися бурхливими й трохи іронічними пристрастями, що киплять на сторінках безсмертного роману.
Художник Борис Райський, який уявив себе таким собі «ідеєвим Дон Жуаном», вважає своєю найвищою метою те, що сам називає «пробудженням жінки для пристрастей». Та «жертви», яких він запланував «пробуджувати», ніяк не поспішають падати до ніг спокусника: красива молода вдова заводить роман з іншим, а юна вихованка бабусі Бориса, поміщиці Бережкової, Марфінька віддає перевагу тихому родинному щастю з позитивним і заможним молодим прихильником. Коли ж до маєтку Бережкової повертається старша сестра Марфіньки, таємнича й замкнена Віра, події набувають зовсім іншого оберту: невдалий закохувач Райський закохується в неї всерйоз і по-справжньому…
(…)