«Поки залишиться хоча б один росіянин — доти пам’ятатимуть Обломова»
І. С. Тургенєв
Коли в 1859 році вийшов роман І. А. Гончарова «Обломов», читачі навряд чи здогадувалися, що тримають у руках одну з «наріжних» російських книг. Гончаров показав не лише дивовижний, парадоксальний тип російської людини, а й зробив його ім’я загальновживаним, визначивши такий образ думок і спосіб життя як «обломовщину».
«Обломов» — «золота класика» російської літератури. Оригінальна, неоднозначна книга, яку вважають і еталоном критичного реалізму, і романом відверто сатиричним…
Але всі критики одностайні в тому, що «Обломов — геніальніше й блискучіше явище вітчизняної прози, явище, яке не втратило свого значення й у наші дні!..
«Дорослий Ілля Ілліч хоча й згодом дізнається, що немає ні медових, ні молочних річок, немає добрих чарівниць, хоча й жартує усмішкою над казками няні, але ця усмішка не щира — вона супроводжується таємним зітханням: казка у нього змішалася з життям, і він інколи, несвідомо сумує, чому казка не життя, а життя не казка.
Він мимоволі мріє про Мілітрісу Кирбитьєвну; його все тягне туди, де тільки й знають, що гуляють, де немає турбот і смутку; і назавжди в нього лишається схильність полежати на печі, походити в готовому, незаработаному платті й поїсти за рахунок доброї чарівниці».
І. А. Гончаров