Соловки, кінець 1920-х років. Остання дія драми «Срібного віку». Широке полотно босхівського розмаху — десятки персонажів, виразні сліди минулого й відблиски грізного майбутнього — і ціле життя, вміщене в одну осінь. Велична природа — і клубок людських доль, де неможливо відрізнити катів від жертв. Трагедія однієї любові — і історія всієї країни з її болем, кров’ю, ненавистю, відображена на Соловецькому острові, наче в дзеркалі. Могутній текст про міру особистої свободи й міру фізичних можливостей людини.