«Аще, де в книзі сей журбою моєю прописано чи недбальством написано, благаю Вас не зазрити моєму лиходійству, не проклинати, а поправити. Писав, бо не ангел Божий, але чоловік грішний і зело сповнений невідомістю…». Ось так писали давні російські письменники, попереджаючи читачів, що писав грішна людина… «Тож я завчасно вас попереджаю: те, що я розповідаю, те, що я читаю, — це мої думки, мої почуття… і до них треба ставитися з такою ж іронією, з якою я ставлюся сам до себе»
- Лев Дуров