"Ми гнали гітлерівську нечисть з Румунії, Польщі, Чехословаччини, Болгарії. Нещодавно звільнили Софію та Белград. Радянські частини вступили на землю Східної Пруссії. Про ці події, про героїв боїв розповідав жовтневий номер журналу «Фронтова ілюстрація» за 1944 рік. Як звично, було багато фотографій із місць подій, а остання сторінка цього журналу виглядала ніби плакат, на якому були зображені відзначені фронтовики усіх родів військ — своєрідні чемпіони або рекордсмени у своїй військовій професії. Льотчиків представляв тричі Герой Радянського Союзу Олександр Покришкін, який збив 59 ворожих літаків. Снайперів — Ілля Григоров, що вбив 328 гітлерівців. Артилеристів — наводчик Веніамін Пермяков, який із власного знаряддя підбив 16 танків, з них 12 «тигрів». Танкістів представляв гвардії старший сержант Іван Калінін, який разом із екіпажем знищив у боях 11 ворожих танків, 15 гармат і понад 280 фашистів. Зв’язківця Ярославцева він одним із перших переправився через Дніпро й забезпечив безперервний зв’язок. Піхоту уособлював Роман Смищук — він у своєму першому ж бою гранатами й пляшками з запальною сумішшю підбив 6 ворожих танків. А від військових розвідників був представлений я — як учасник захоплення 79 «язиків». Усі ми були Героями Радянського Союзу, а Покришкін, як я вже сказав, — тричі Герой. На кожного з нас художник І. Семенов намалював дружній шарж, а поет В. Гранов під кожним малюнком написав жартівливі вірші. Ця смуга журналу вийшла веселою й кидкою — вона багатьом запам’яталася. Ну і, звісно ж, дуже нам сподобалася — тим, кого на ній зображено, і нашим друзям та близьким. Я досі зберігаю цей номер журналу. Не раз у мене виникала думка — добре б розшукати людей, зображених на цій сторінці, і розповісти про них детальніше — адже люди-то були чудові: не просто герої, а рекордсмени війни! І ось я розшукав усіх, хто був зображений на останній смузі № 22(94) за жовтень 1944 року, і зараз розповім, як склалася їхня доля до й після того, як у журналі опублікували про них матеріали."